Не сподівалась, що життя
Візьме такі оберти,
Що щастя вмре раніш ніж я,
Лишусь одна взаперті!
Минули весни, сніг лежить,
Затверд ,тепла немає,
Скрізь темнота, серце болить,
Й так день за днeм зникає.
Молюся Богу, щоб почув
Оцю мою молитву,
Щоб моє щастя повернув,
Поставив міст над прірву!
І вірю я, почує Бог,
І ще відчую радість,
Позбудуся земних тривог
Він оздоровить слабість!
Надія вмирає останньою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857762
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2019
автор: горлиця