Рідна земля

Чому  сумуєш,  земле    рідна
Та  мандруєш  швидше  усе  світом,
А  ще  недавно    так  чарівно
Дивувала  ніжним  білоквітом?

Як  збігає  і  зника  пора
Неможливо  звісно  зупинити,
Так  злітає  дороге  життя
Тож  спішімо  любі,  у  нім  жити?

Стільки  уже  осеней  нема
Та  і  зим  пробігло  вже  немало,
А  коли  прокинется  весна
Буде  її  нам  зовсім  замало?

Літо  пробіжить,  як  ніби  сон
І  його  уже  не  наздогнати?
Вдячна,  земле,  що  ти  знов  і  знов,
Бережеш  ти  нас,  як  рідна  мати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик