Душа

Душа  по  вінця  сповненна  ваганням
Та  прагне,  мов  дитина,  до  зірок
Її  відомі  марева  й  страждання
І  бракне  сил  ступити  той  рішучий  крок

Вона  воліла  б  тихо  заховатись
У  закутках,  тишІ...  де  її  ніхто  не  знав
Та  все  ж  не  в  силах  була  просто  здатись
Бо  відчувала,  що  Хтось  її  так  палко  ждав

Десь  там,  де  шлях  свій  починають  зорі
Де  ніжність  огортає,  мов  крильми
Там,  де  не  буде  більше  й  крихти  болі
Там,  де  не  буде  більше  й  сліду  від  пітьми

Зібравши  в  купу  рештки  свої  волі
Зробивши  крок  у  ритм  серцебиття
Душа  іде  у  бій,  мов  справжній  воїн
Бо  знає  твердо  в  серці  Чиє  вона  дитя.

(С)  2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857480
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Оля Волинець