Причина

Україно,  рідна  мати,
На  хресті  ти  розіп'ята.
Розіп'ята  в  душах  прісних,
Твоїх  дітей  без  волі  грішних?
Чи  тліє  віра  ще  в  душі?
Бо  темна  хмара  заслонила  
Від  неба  й  сонця  волі  крила
Вони  не  висохли  від  крові,
Століттям  лилась  в  мільйонів  
Твоїх  дітей  твоєї  долі.

За  що  дітей  губили,
Навіщо  землю  занапастили?
Убога  стала  і  безплідна,
В  отруті  змучену,  негідна,
А  ту,  що  родить,  продають.
Як  сирітку,  що  без  неньки,
Землю  рідну  за  грошеньки
Латифундіям,  чужинцямм,  
Зони  —  українцям,
Де  й  спокутують  гріхи.

Україно,  рідна  мати.
Чи  в  гріхах  ти  винувата,
Чи  сусідом  ти  заклята?
Українцям  роблять  зле.
Що  лишилось  в  них  святе?
Лише  тіло  грішне  тіло,
Та  й  життя,  що  животіло.
То  ж  скоріше  в  домовини,
А  Україна  гине.
Нема  кому  за  неї  стать.

А  брат  кива  на  брата
Українці  –  жебрачата,
Будуть  долі  докорять
І  не  хочуть  цього  знать,
Що  Україна  сиротина.
Хіба  не  бачиш  ти,  людино:
-Прийшла  лагідна  година,
Зірки  доленьку  снують,  
Щастя  в  дім  тому  дають,
Хто  Волю  має  за  дружину.

Душе,  проснись  .  Пронись,  людино.
Подивися  на  Вкраїну,
Хіба  не  чуєш,  не  шумить
Наш  славний  Дніпр,  неначе  спить.
І  в  тому  є  твоя  причина.
Та  не  бачать  і  не  чують,
Ніби  тінь  життям  мандрують,
Як  воли,  зігнувши  спину,
І  весь  Рід  йде  до  згину,
За  що  несуть  великий  гріх.

Україно,  рідна  мати.
Народу  в  тебе  є  багато.
Хіба  хто  дбає,  лиш  грабує
І  Бога  в  серці  не  почує,
І  не  чує  він  твій  клич.
Хіба  у  світі  є  нарід,
Котрий  не  дбає  про  свій  рід?
Який  віддав  себе  у  рабство,
Бо  довірились  лукавству,
І  не  сколихнеться  в  серці  гнів.

Розгубивши  свою  Славу
І  сорочку  вишивану,
Яку  при  свічках  вишивали,
Пісні  воленьки  співали,
Щоб  повстали  за  свободу.
Знов  лунає  клич  народу..!
Їх  переповнив  серця  гнів...
І  накує  мечі  із  рала,
По  Вкраїні  піде  слава,
Синьо-  жовті  підняв  прапори.        









адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2019
автор: Сокол