Маю я шкідливу звичку:
Гублю, взимку, рукавички!
Так і цього разу сталось...
У дворі, у сніжки гралась
І згубила.
Ой, не знаю!
Що казати мамі маю!
Гм... А може, це синичка
Взяла мою рукавичку?
Принесе туди зернята,
Буде пташці тепла хата!
Чи, її ворона вкрала...
Цілий ранок тут літала.
Все крутилась, вертихвістка!
Це вона - злодюжка!
Звісно.
А як вдуматись як слід,
То ще може бути кіт.
Рукавичку, кіт-котище,
Мабуть, виніс на горище.
Буде гріти в ній, пухнатий,
В лютий холод свої лапи.
Хочте вірте, хочте - ні...
Я уже й не сподівалась.
Але, саме навесні,
Рукавичка відшукалась.
І скажу вам, по секрету,
Що була вона в заметі,
Недалечко від воріт...
Ні ворона, ані кіт,
Ні малесенька синичка
Не займали рукавички.
І не брали, і не крали
А насправді, під сніжком
так зима її сховала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857057
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.12.2019
автор: Світлана Семенюк