Кидаєшся у вир розхристаних емоцій,
Шукаєш виходи з потрісканих глибин.
Чи здогадаєшся, що досі світить сонце,
Чи віру втратиш, попливеш один?
Ти смак життя відчув, та побоявся впасти,
А раптом не потрапиш у досконалий рай,
Де кожен кожному бажає лише щастя
Й до пекла двері відчиняє. Що ж, бувай.
Твій слід залишиться в історії звичайній,
Хтось вирішить за тебе, чи достатньо слів.
Невчасно плавав ти дорогами мовчання,
Тепер ніхто не знає, жив ти чи не жив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856995
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.12.2019
автор: Юлія Рябенко