До гадалок ходила, мамо
Що сказали? сказали: "не з ним
Будувати сімейні храми
Ї дітей колихати з чужим
Ви розійдетесь, вас розтягне
В різні боки, і вдарить наскрізь
Навіть боляче, може, не стане
Як по шву розірветься за мить
Вас чекають на різних дорогах
Тебе - старший, його - молода
І ваш світ, не узгоджений з Богом
Перекреслить смертельна пряма"
І я плакала, я кричала,
Я ковтала останній шанс
Що робити мені? Я питала
І за що ж? Я питаю у нас
Стільки ніжності, стільки чекання
Через тони незграбних думок
Як нам мріялось наче в останнє
Кожен день викарбовувать вдвох.
Стільки років було й скільки буде?
Планів, сліз, недосяжних але..
Але п'ятниця. Вечір. І люто
І прокляття з' їдає мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856906
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2019
автор: Катерина Лубянська