В цю красу надто складно повірити:
Гармонійність по вінця свідомості —
Неосяжна, безмежна... Де міра та,
Що дасть змогу вмістити це повністю?
Гір верхівки зрання зашарілися
Над хребтами ще сонними синіми
І будинки — як вписані стилусом,
Видаються казковими скринями.
В кожній — зв'язка секретів і магії
Що струмить крізь віконця освітлені.
Це очима ввібрати би спраглими,
Доторкнутись думками принишклими...
Птах ширяє з вітрами, як з рівними,
Понад хвилями смачно солоними.
М'якість зим тут приносить Гольфстрімом і
Низько хмари розвішує ґронами.
Гір і фйордів обточені контури,
Сто відтінків снігів недоторканих,
Танець сяйва стрічками розгорнутий...
Захват ними не сила приборкати.
Все єство чистим щастям просякнуте,
Мов відкрили ці землі ми першими.
Назавжди поселилась у пам'яті
Ця краса дивовижно довершена.
30.11-01.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2019
автор: Юлія Ебервейн (Захарченко)