Я думала , що ти є сонце -
Не те , що світить всім на небі , а моє
Так ти є сонце але ти все палиш
І навіть тих , для кого ти є дорогим
Тобі є байдуже на свіх бо байдуже на себе ,
Тобі всерівно те , що робиш боляче мені ,
Напевно , я не перша й не остання була,
Що стала жертвою твоїх дурних інтриг
Не знаю , нащо , ти так робиш , чесно
Й кому ти хочеш , так , помстити
Але до чого я тут і за що так чиниш ?
Цього не можу зрозуміти й відпустити
І вже не хочу , бо немає дальше сенсу -
Ти все сказав , і зрештою , хто то я тобі така
Щоб можна було щось сказати , або пояснити
Не сонце ти , а просто бавишся людьми
Забувши те , що , ти також людина , і буде хтось ,
Що дорогим для тебе стане як і ти , для мене був
Не зможеш вже без нього далі жити ,
Але той , хтось зробить з тобою так , як ти робив ,
Бо ти будеш для нього не важливим , тоді можливо
Ти все зрозумієш , хоча вже буде дуже пізно
Та краще пізно ніж ніколи , але мені тоді буде всерівно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856604
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Ірина Комендант