[i]Світлій пам'яті Івана Сергійовича Ялози[/i]
У Львові знов, як рік тому, дощить,
та не від того здибанка нездала:
змішала плани невмолима мить,
яка нас достроково роз'єднала.
У склепах кнайп – бурштин і цокіт гальб.
Тепер вже ми – навіки звідси родом.
Скорив нас Львів красою дивних мальв,
щоб ми себе відчули цим народом.
Є вічне у взаєминах людських,
коли вони прості і не продажні,
та без небес, по-львівському низьких,
і ти, і я були б не зовсім справжні.
Не спить лісотехнічний інститут.
Дівча біжить до нашого трамваю.
Ти все ще, друже, поруч – майже тут:
і погляд твій, і подих відчуваю...
[i]1 грудня 2019[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856560
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2019
автор: Олександр Таратайко