Відпускаю минуле як небо світанок,
Тільки пам'ять назавжди його збереже,
Я кидаю свій погляд, у слід, наостанок,
І тебе там немає. Так дивно. Невже?
Все розчинено днями, утоплено в буднях,
Ти ввижалась у інших, приходила в снах,
Та дороги життя розійшлись на розпутті,
І залишився тільки рятунок в віршах.
І залишений біль, після днів розставання,
Він пролився бетоном в фундаменті слів,
Все написане мною - дарунок кохання,
Всі рядки лиш від того, що я ним хворів.
Помилки у житті - це отриманий досвід,
Все що цінне, так часто дарує печаль.
Я обпікся до болю, любивши наосліп,
Та схолола давно загартована сталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856162
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: sichpoet