Вiдчувається осiннe дихання…

Якби  ж  то  кожному  щаслива  Доля.
Засіяв  та  зібрав  врожай  зі  свого  поля.
Мав  клаптик  Щасливої  Землі.
Лани  б  зеленню  приваблювали
на  радість  тобі  і  мені.
Зигзаги  стрічок  духмяного  сіна
п'яніли  родимі.
Снопи  -  гордість  осені.
Осіннє  поле  ніби  у  роздумі.
Роси  діамантами  блищать.
Птиці  мчать  до  обрію.
Осіннє  поле  тлумачить  свої  сни.
Рясні  озимі  жита  полонять,
зеленню  своєю  манять.
Земля-Матінка    віддає  свою  силу,
щоб  ми  мали  життєві  крила.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855851
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2019
автор: Svitlana_Belyakova