не зважай на ці сльози не варто
просто щось попало мені в око
просто в мене алергія на погані жарти
які ти завбачливо носиш під боком
просто я звик плекати свій смуток
як новонароджене дитя мати
ніби в ньому одному моя спокута
ніби більше й нічого втрачати
просто я досі не знаходжу собі місця
ні під цим логотипом сонця
ні під цією емблемою місяця
яку не станеш ловити в ополонці
наче маленький мізантроп в мегаполісі
що носить на заставці свою мрію
у вигляді фотографії сніжного полюса
що холодним простором серце гріє
я щоранку приходжу до тями
не від горнятка кави з вівсянкою
а від усвідомлення глибини ями
яку знов копати безмірною склянкою
а навколо стінами стоять схвильовані лиця
що так доповнюють сковані страхом очі
страхом що їхнє життя у теплицях
тримається тільки на китайському скотчі
на жаль в нас ціла низка причин
щоб бути такими сліпими
щоб не помічати часу плин
за шторками цигаркового диму
поки я невтомно виглядав диво
то посадив і печінку і зір
тепер п'ю тільки фільтроване пиво
і то ховаю пляшку у папір
не зважай на ці сльози не варто
це проста фізіологія
просто емоції тікають з-під варти
щойно лопатками торкаюсь підлоги я
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855678
Рубрика:
дата надходження 23.11.2019
автор: Абищо