Останні дні – сумні й безплідні,
одноманітні й прохідні,
бо не цікаві люди літні
гостям, сусідам і рідні.
І сліз не хочеться – а давлять.
Й нагод нема – а сміємось.
І скубемо невпинно пам'ять,
неначе в ній сховали щось.
Ми все ще здатні відчувати –
дарма, що сковує зима.
Дорожчого за хатні ґрати
у нас нічого вже нема.
У мене й ковдра, і плита є,
та більш за все тепер боюсь,
що вже ніхто не запитає:
– Тобі не холодно, дідусь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855677
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Олександр Таратайко