І відійдуть від нас осінні чари, і не візьмуть нас
у полон ніяки примари, а всі наші мрії перетворяться на
хмари. І випаде сніг, і покриється зболіла, засмучена
земля нашими білими мріями, що сніжинками стали.
І спочине земля. Дайте їй спокій, людоньки.
А вона нам дасть надію, надію на майбутній врожай.
А ти, Господи, зернами своєї любові серця
наші засівай! Про землю і душу, рідненькі, дбаємо, бо
ворог душі не спить, лише нас присипає. О, як день
швидко збігає. А ще коли сонечка немає, а вітер остан-
ні листочки зриває то сумно й тривожно на душі стає.
Та Є той, хто життя наше тримає на своїй долоні.
Отець Вседержитель, Творець Неба і Землі,
не полишай нас самих у ці дні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855539
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: яся