Юначі мрії – сонячні, шляхетні,
погашені, мов чеки на багнеті.
Ще є душа – волога, наче погріб,
і в ній тих мрій уламковий непотріб.
Шляхи мої, тутешні й нетутешні,
не надто трударі, не зовсім лежні,
втомилися стелитися під ноги
і звузились до розмірів підлоги.
Стою я – не поет, і не механік,
хіба що небіж мрійників останніх,
і підпираю римами рядки ці,
дешевші від звичайної гірчиці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855507
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: Олександр Таратайко