Калинові затужавілі грона –
Осінньої любові ярий знак.
Садів сумних оголені корони
Ще пам’ять літа гріють у гілках,
Де яблучко ясне, червонобоке
Засяє раптом спогадом крізь дим,
А пагілля натруджене, високе
Бринить крізь простір шепотом сумним.
Вже листопад до грудня добігає,
Останнім листом молиться вві сні,
І з позахмар’я гордо виїжджає
Сам Михаїл на білому коні.
Благослови ж оцю щедротну землю,
Благослови і думи, і вуста…
Цей листопад як даність - так приємлю,
Прощання калинова гіркота…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855480
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)