Ми не бачились декілька років,
Та чомусь все ясно й без слів.
Не робитимеш перших кроків,
Бо твій погляд в моєму згорів.
Як давно була перша осінь,
А ти ще досі чекаєш тепла.
Його вирій ключами відносить,
По широтах небесного тла.
Як далеко би не відлітали,
Нас сонливо чекають дахи.
Переходи, автівки, вокзали.
Ми з тобою, неначе птахи.
Бережи свої втомлені крила,
Хай завжди оминає страх.
Мені байдуже кого ти любила,
Я потону в холодних вітрах.
13.10.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855451
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: Моряк