Зриваючи останній лист ,
шаленів ,невтомний вітер.
Годинник поволі тікав .
За опівніч , давно.
Відцвіли душі квіти .
Холод зазирає в осіннє вікно.
Дорослі- а наче діти.
Мовчки , у гордості .
Куди хто.
Загавкала думка ,та швиденько зникла.
Вітер підхопив,поніс .
Відцвіли душі квіти .
На серці замок повис .
І може не до кінця,
Щирою буде розповідка.
Коли ідеш навмівця ,
Важкою здається ноша -душі квітка .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855372
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2019
автор: БЕЗ