Ти зраджував, вона тебе кохала,
Нестримно, гірко, плакала навзрид,
Вона так вірила, так щиро довіряла,
Кохала вірно й віддано тебе.
Ти з іншими вином п'янким впивався,
Комусь ти ніжні шепотів слова,
Вона ж бо, вдома не знаходила вже місця,
Тебе в вікно ночами вигляда.
Ти вечори, проводив весело й цікаво,
Нові знайомства, враження, азарт,
Вона тобі вечерю готувала,
Стараючись, щоб ти це оцінив.
Ти забував про неї, кожний вечір,
Коли вже іншу мило обіймав,
Вона ж не забувала, ні на миті,
Що значиш ти для неї у житті.
Для тебе весело все, легко й неважливо,
Любов, кохання, вірність - це ніщо,
Для неї почуття ці особливі,
Які вона так щиро береже.
Вона терпіла, мріяла, чекала,
Що ти все зрозумієш, так як є,
Але тобі, це було не важливо,
Її ти вірність, зовсім не цінив.
І лились сльози, мов ріка, гарячі,
Нестримні, як бурхливий океан,
Напевне саме, що вони омили,
Болючі рани у її душі.
Поплакала, зібрала свої речі,
Залишила на тумбочці ключі,
Вона тепер, уже все зрозуміла,
І перестала вірити тобі.
Ти не цінив, і не хотів цінити,
Її кохання, вірність та любов,
Потрібно вміти, щиро дорожити,
Та почуття ці завжди берегти.
©Мілі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855346
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Mili