Коли

Коли  настане  судний  день
Тепла,  позбавленого  сану,
І  не  лунатиме  ніде:
Осанна  осені,  Осанна!

Коли  вітри  загомонять  
І  ніч  мороз  помножить  вдвічі,
Суворий  січень  –  вічний  вітчим
Накине  збрую  на  коня.

Йому  байдужі  молитви,
Обойми  снігу  –  не  обійми,
Йому  не  вперше  йти  на  ви,
Прадавня  лють  –  новітні  війни.

Але  ростуть  чужі  сини  –
Стрункі  берези,  квіти,  трави,
Нема  лютішої  розправи,
Ніж  ніжність  ранньої  весни.

©  Марґо  Ґейко
19.11.2019  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855274
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Марґо Ґейко