Я сама собі ілюзія,
Я придумала й повірила,
У чуттєвості дифузії
Змайструвала собі крила я.
Я лечу, щоб не спіткатися
І не знаю ким насправді є.
Я не хочу колупатися
У собі й казати "це моє".
З кожним я буваю різною,
Перетворююсь медузою,
Загубила в собі звичності,
Навчена життя конфузами.
Я занадто прогинаюся,
Сльози я ховаю в сміхові,
Я брешу собі й не каюся.
Самокритика є втіхою.
Може розумом обділена,
До життя не пристосована,
Вірою в людей зневірена,
Але цим не загартована.
Світ мій із барвистих коників,
І вони смакують райдугу.
Я в цей світ крокую з вогником,
Досить! В ньому зачиняюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855256
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Анастасия Яковлева