Я сама собі ілюзія

Я  сама  собі  ілюзія,
Я  придумала  й  повірила,
У  чуттєвості  дифузії
Змайструвала  собі  крила  я.
Я  лечу,  щоб  не  спіткатися
І  не  знаю  ким  насправді  є.
Я  не  хочу  колупатися
У  собі  й  казати  "це  моє".
З  кожним  я  буваю  різною,
Перетворююсь  медузою,
Загубила  в  собі  звичності,
Навчена  життя    конфузами.
Я  занадто  прогинаюся,
Сльози  я  ховаю  в  сміхові,
Я  брешу  собі  й  не  каюся.
Самокритика  є  втіхою.
Може  розумом  обділена,
До  життя  не  пристосована,
Вірою  в  людей  зневірена,
Але  цим  не  загартована.
Світ  мій  із  барвистих  коників,
І  вони  смакують  райдугу.
Я  в  цей  світ  крокую  з  вогником,
Досить!  В  ньому  зачиняюся.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855256
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Анастасия Яковлева