Прощальні сльози осіннього дощу
Стали озерцем на галяві полину.
Прозорим холодом виблискує вода
Останній дощ усотує земля.
Зріднілі краплі падають поволі.
Я їх спіймаю у свої долоні.
Небесна данина .акорд заключний.
І плаче осінь холодно.беззвучно.
Отак завжди коли йде до розлуки,
Переживання.схлипи.вгору руки,
Роса небесна добродійного дощу,
Дорога в зиму,а осінь відпущу.
Прощай красуне ти своє зробила,
Копала,збирала.зернові косила.
А потім сіяла добірне на врожай.́́
Хоч трохи з жалем.та скажу прощай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855161
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2019
автор: Не Тарас