ТИ БАЧИВ ОЧІ НЕБА

ТИ  БАЧИВ  ОЧІ  НЕБА
О,  поглянь,друже  яка  зоряна  ніч  казкова?!...
Білолиций  ,лицар  місяць  вийшов  сюди.
О  ,літо,-ти  пора  блаженна  веселкова!
Розсипаєш  ,мить  щастя  із  зірок  золотих.
Ти,бачив  ,очі  неба  над  блакитним  морем  ?...
Як  сонце  сходить  над  горизонтом  на  межі.
Послухай,  як  чаїно  плаче  ніч...дихає  болем...
І  Хоче  ,розказати  ,про  страждання  землі.
Я  ,люблю  ,  як  пахне  матіола  літній  вечір
І  білосніжну  цвіт  липи  у  зеленім  гаю.  
Розпустила  ніч  панянка  крила  лелечі  
Заглядає  ,у  водицю  люстерко  на  красу.
До  півночі,щебече  соловейко  у  раю...
Слухаю,  спів  пташиний  під  зорепадом.
Милуюся  ,краєвидом  пейзажу  у  розмаю.
Насолоджую,свої  уста  вишнею  у  саду.
Літечко  ,зігріває  кожну  квіточку  у  полі.
Голуб  ,до  голубки  воркує...  квітне,  земля...
Відзеркалює,  зіронька  світи  неозорі...
Смакую  ,солоденьку  грушу  радіє  душа.
М  .Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855153
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2019
автор: Чайківчанка