Прокинувшись, душі розплющують очі…

Прокинувшись,  душі  розплющують  очі
І  щастя  вдихають  в  легені  свої...
Богиня  Любов...  Ми  —  її  вічний  почет...
І  Бог...  Він  є  вічний  коханий  її...

Богиня  Любов,  Бог...  І  ми  оживаєм.
І  вічно  живем  ми  реальність  оцю,
Де  кожна  клітиночка  наша  співає,
Де  кожна  клітиночка  наша  танцює...

Суворі  закони  матерії  з  їхнім
Обмеженим,  скнарим  порядком  речей
Керують  людьми,  доки  жадність  в  них  стихне,
Корисливість  доки  спаде  з  їх  очей,

Допоки  в  них  егоїстичність  і  хтивість
Розтане  під  променем  сонця  Любові,
Допоки  в  них  зникне  злоба  та  брехливість,
Допоки  вони  стануть  духом  здорові.

Вони  ніби  прагнуть  до  щастя  і  волі.
Але  результат  їхніх  дій  протилежний:
Не  збільшення  щастя,  а  збільшення  болю.
Стають  вони  все  більш  слабкі  та  залежні.

Розвинення  мудрості  —  перша  потреба
Людей  і  суспільства.  Просвітлений  розум.
Мету  цю  поставити  чітко  їм  треба.
Бо  люди  життю  є  найбільша  загроза.

Бо  їхня  немудрість  —  це  їхня  в'язниця,
Кайдани,  які  забирають  в  них  сили.
Між  злом  і  добром  геть  не  бачать  різницю.
Їх  зір  непроглядна  омана  покрила...

Прокинувшись,  душі  розплющують  очі
І  щастя  вдихають  в  легені  свої...
Богиня  Любов...  Ми  —  її  вічний  почет...
І  Бог...  Він  є  вічний  коханий  її...

Богиня  Любов,  Бог...  І  ми  оживаєм.
І  вічно  живем  ми  реальність  оцю,
Де  кожна  клітиночка  наша  співає,
Де  кожна  клітиночка  наша  танцює...

[i]18.11.2019,  Київ[/i]

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855112
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Петро Рух