Я не чекав, такого удару в спину,
що так задів,мене й мою родину.
Бо принципом керуюся,в житті-
непозаздри їм,у гаразді і допоможи в біді.
Але не всі,по цьому принципу живуть,
сміються в очі,без роздумів у спину бють.
За що вони так роблять,я не знаю,
й можливо,мене "зламавши",їм легше стало.
Хоча не знаю,як їм там,уже було,
та хай буде як є -хоча, як чесно, мені не все рівно.
Але моя сімя-жінка і милі дітлахи,
порозмовляли і підтримали мене вони.
А ще сказавши,отакі прості слова-
молися Богу,та докажи,що у тебе є душа.
Це все,що сталося ти,так і сприймай,
наче екзамен а,щоб здати, помилки виправляй.
Усе,що сталося, повір воно пройде,
і нагорода "героя",через роки знайде.
Та буде вручена йому, коли і нечекає,
бо Божий промисел-не спізнюється і не поспішає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855111
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Бабич