Мистецтво не терпить отрути

Скільки  треба  скурити  трави,
Щоб  з  тобою  були  «на  ви»?
Скільки  випити  треба  з  ними,
Щоб  твої  визнавали  рими?

Ми  по  різні  з  тобою  боки,
Нас  уже  розділяють  роки,
Нас  уже  розділяють  століття,
Випий  більше  і  вийди,  Вітя.

Я  тверезим  помру  сьогодні,
Не  протягуй  свої  долоні,
Ти  живий,  та  насправді  мертвий,
А  я  мертвий,  та  сильно  впертий.

Зрозумію  скоріше  мавпу,
Ніж  людину,  що  смокче  лапу,
Похітливо  шукаючи  жертву.
Та  халепа  потрапить  в  халепу.

Заспиртований  мозок  не  чує,
Хто  там  завтра  у  кого  ночує?
І,  здається,  забули  люди,
Що  мистецтво  не  терпить  отрути…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855080
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Міха Невідомський