[i]Вже давно нічого не писав,
Ні тобі й нічого про тебе.
Та все щодня, чомусь зволікав
Чи чекав (відклав) до потреби?..
Знову втратив майже усе,
Що лишилось мені по тобі.
І здавалось, навіть - це все
Та... Був смуток, вищої проби...
У буденності загубились думки,
І у вічність поховались хвилини.
Наша історія - це вже сторінки,
Сьогодні журба й мої іменини...
І нехай історія склалась так,
Вже інакше нічого не буде.
Кожен між своїх панічних атак -
Якщо зможе, то колись забуде... [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855057
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Валерій Кець