Я забув, що означає любов,
Почуття вже погасли, в серці запал охолов.
Та коли ми зустрілись під весняним дощем,
Відмова твоя різонула ножем.
Неприборкана лють зробила кращим мене,
Я хотів показать, як палаю вогнем,
Як я зміню світ на догоду тобі,
Та прокинувся звір в моїй голові.
Ось тобі моя кров!
Дивись - тобі даю!
Ось моя любов,
Що рятує мене у бою!
Ти як в небі зоря,
Що від мене тікає за далекі моря.
Твоє кохання - лиш фальшивий тотем,
І все більше палаю пекучим вогнем!
А що я міг зробити з собою?
Я і так тінню ходив за тобою,
Але твій розум в пітьмі заблукав,
Ти зрозуміть не змогла, ким я став.
Дні пролетіли, все присипано пилом,
В світі мало речей, що мені не під силу.
Незрілість твоя тебе ж і згубила,
Я тебе і твій рід можу загнати в могилу!
15.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2019
автор: Анатоль Фомальгаут