Алєcь Звoнaк, Тиша

Дощенту  тишею  наповнена  імла,
Між  гір  лежить  туман,  як  у  глибокій  чаші...
Якби  у  час  такий  зі  мною  ти  була,
Відчула  б,  як  серця  тремтять  тривожно  наші;

Відчула  б,  як  і  я,  –  родився  не  для  зла
Син  віку  на  землі,  а  для  земного  щастя,
Де  радістю  буття  налитий  кожний  злак,
Де  світ  живих  істот  і  неба  шир  зірчаста...

Тому  зову  тебе  на  учту  цю  мовчання,
Стань  поруч  і  глибінь  прекрасного  пізнай!
Поглянь:  зоря  зійшла  на  синій  небокрай,

Цілує  у  вуста  вітрів  палке  зітхання...
З  великих  таємниць  земного  існування
Ціннішу  ти  візьми  –  ціннішу  і  віддай!

Алecь  Звoнaк  
Цішыня

Дарэшты  цішынёй  напоўнена  імгла,
Між  гор  ляжыць  туман  на  дне  глыбокай  чашы...
Калі  б  у  гэты  час  са  мною  ты  была,
Адчула  б,  як  пяюць  трывожна  сэрцы  нашы;

Адчула  б,  як  і  я,  што  створан  не  для  зла
Сын  веку  на  зямлі,  а  для  зямнога  шчасця,
Дзе  радасцю  быцця  напоўнен  кожны  злак,
И  свет  жывых  істот,  і  безліч  зор  вачастых...

Таму  заву  цябе  на  гэты  пір  маўчання,
Стань  поплеч  і  глыбіні  хараства  пазнай!
Зирні:  зара  кранула  неба  сіні  край,

Цалуе  вусны  ветраў  цёплае  дыханне...
З  вялікіх  таямніц  зямнога  існавання
Ты  лепшую  вазьмі  и  лепшую  аддай!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855042
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.11.2019
автор: Валерій Яковчук