Середина літа

Стрекочуть  коники  одверто,
Отава  зелена  стала  жовтіти.
Квітнуть  якісь  польові  квіти,
Ранки  згадки  хочуть  стерти.

Бажання  тіло  можуть  зжерти,
Вночі  самотній  вільно  здуріти.
Любов  пече  взаємністю  мита,
Комарем  крові,  би  не  вмерти.

Червоні  губи  терпкої  калини
Запеклись  цілунком  хлоп'яти,
Коли  рожево  цвіли  шипшини.

Обличчям  в  подушці  пом'ятій,
Спомини  його  трунку  жарини,
Коли  п'янко  дурманила  м'ята.
(Сонет)

21  липня  2009  р.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855035
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.11.2019
автор: Володимир Кепич