Впала крапля холодна в долоню,
Що зі стріхи зірвав вітерець.
Кинув пасмо волосся на скроню
І побіг у гайок навпростець.
Шепотів щось калині завзято,
Цілував м’яті ягоди в щем.
В душах нишком прокинулось свято,
Накривала їх осінь плащем.
З пізніх квітів парча, а ще листя,
Золотих всіх відтінків фасон.
Такі різні в житті та змоглися,
Щоб без клятви серця в унісон.
Не у клятві, у щирості чистій,
В хмурий день неба звід із зорі.
В Славі Матінці нашій - Пречистій,
У поклоні за силу - землі.
17.11.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855030
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Валентина Ланевич