Убий кохання! - був наказ
Із вуст младої королівни
Ногою тупнувшою гнівно
І зашарівшись водночас...
Як ти дозволить зміг собі
Таке буремне почуття…
Коханням повниться життя
Але тобі до нього – НІ!
Щоб мрії покарати твої
Я ката вмить звелю гукнути
Змахнула зопалу рукою
Й поєт умить в кайдани скутий
Хай так! Бо мрії в мене чисті
І я в кайданах, як в намисті
Зійду на плаху в сю ж годину
Несучи в серці цю дівчину
Стривай поєт, ти справді віриш
Що я вродливіша з усіх
Повинна бути принагідно
І щасливішою за всіх?
Він погляд звів... вона знітилась
Вмить серце тріпнулося їй
«Не може бути… Боже мій…»
І закохалась… так невинно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2019
автор: Юрий Стайер