Там за вікном,дощ сили набирає,
з даху вода,швиденько,так біжить.
А в хаті тепло і музика,з екрану грає,
а ще в каміні вогонь,щось шепче-говорить.
Осінь показує свій мокрий норов,
усі стихії,залучивши на свій бік.
Веде себе у всьму,досить строго,
діставши владу, на яку чекала цілий рік.
Це все далеко,там за вікном,
а тут тепло й спокійно у кімнаті.
І хай на дворі,моросить дощом,
а тут на душі літо і маленьке свято.
Занурюся в думки,вдивляючись в камін,
та тишиною-геть заворожуся.
І манить тиша,ця до снів,
до одіяла теплого я притулюся.
Мій рідний дім-моя фортеця,
це знає кожний на землі.
І хай осінь злиться,хоч сміється,
коли я вдома,погрози осені,мені вже не страшні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854997
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Бабич