Ледь - ледь фіалку, видно із під листя,
Й до тебе стежки, я майже не бачу,
Ранкові роси, сріблиться намисто,
Мене не вабить, собі не пробачу.
Ні, не прощу і осені ніколи,
Нащо забрала, єдину кохану,
Боюсь самотність, серденько розколе,
Тебе любити, я не перестану.
Сині фіалки розцвіли для тебе,
Як молодії, разом посадили,
Чому лишила, скажи їх для мене,
Чому ми щастя, своє загубили.
Швидке життя, як буревій минуло,
Річниця нині, фіалки буяють,
Тепер, як символ, що між нами було,
Про біль й страждання лише вони знають.
Прийшов до тебе…. на лавці присяду,
Хоч бачиш осінь, розквітли фіалки,
Тепер ми вдвох, знаходжу розраду,
Печаль розділю, про життя розкажу.
14.11.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2019
автор: Ніна Незламна