Коли надворі сніг…

Минувся  листопад…  і  мокрі  клени
Свій  одяг  сушать  на  землі.
Уже  й  забули,  що  колись  були  зелені,
А  так  ще  хочеться  побути  у  теплі.

Синичка  прилетіла  до  господи,
У  шибку  час  від  часу  загляда.
Неначе  просить:  -  Будьте,  люди,  добрі,
Насипте  курам  і    мені  зерна.

Вже  хмари  завантажилися  снігом,
Їх  ледве-ледве  тягне  вітродув.
Зимові  сани  йдуть  за  ними  слідом,
Мороз  ставок  ключем  своїм  замкнув.

Іде  зима!!!  А  в  мене  в  хаті  літо
Під  грубкою  свій  вигріває  бік,
Насіння  просіває  через  сито,
У  глечики  березовий  ховає  сік.

Співає  жаворонками  вранці,
Цвіте  квітками  на  вікні,
Горить  вишнями  на  рум'янці,
Шумить  степами  на  стіні.

Коли  надворі  сніг  і  тужа,
Щоб  не  замерзнула  душа,
Заклич  у  хату  літо,  друже.
Нехай  тебе  не  полиша.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854989
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2019
автор: Волинянка