Уявіте, сиротинець
дім, похмурий та старий
В нім, виховує держава
розум, в порослі малій.
Розбудовує, майбутьнє
у радянській «сажі»
Де, тортури та свавілля
й карцер ще, на стражі.
«Виховання – легке діло!»
так, казав, Макаренко
І колонії, дитячі
будувались жвавенько.
«Вдарить можна, не принизить…»
безпритульне чадо
І в комуни трудовії,
гуртувала рада.
Із отого часу, маєм
вихов в сиротинці
Де, пекуче – допікають
вкрали все, й дитинство.
Ані жодної, іскринки
теплоти й любові
Де, виховують дитину,
«різнокольорові».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854879
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2019
автор: Максим Шелест