Голод


     Від  болю,  нам  зросив  чоло  холодний  піт
     І  небо  в  тузі  вмилося  сльозами...
     Згадуємо  ми  ,  і  з  нами  цілий  світ
     Замучених  голодними  роками.

     Як  пухли  ручки  й  ніженьки  малі,
     Уста  шептали  мамі  "хочу  їсти",
     Великий  гріх  вчинила  на  землі
     тодішня  влада  -  вражі  сталіністи.

     Мов  цвинтар  стало  не  одне  село,
     Старих  й  малих  косив  смертельний    голод.
     Велике  лихо  в  нас  тоді  було,
     Скрізь  трупи  ,  розпач  ,  холод...

     Ридала  мати  з  дітьми    уночі,
     У  Боженька  їм  хлібчика  просила,
     І  скрізь  кричали  сумно  пугачі...
     А  смерть  косила  ...  Всіх  кругом  косила.

     Запалімо  ,  друзі,  свічі  нині,
     Спом"янімо  братів  своїх  й  сестер,
     Згадаймо  страшний  голод  в  Україні
     Й  усіх  людей  ,  хто  в  ті  роки  помер.

   Хай  наші  свічі  світять  перед  небом,
   Молитва  щира  душі  зігріває.
   Молитися  за  них  нам  завше  треба,
   Замучених  народ  мій  пам"ятає!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854798
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2019
автор: Калинонька