[b][i][u]Увага![/u] У цьому вірші присутня невелика доза завуальованої
ненормативної лексики.[/i][/b]
Ей, слиш, іді сюда, мурло!
Не фраєр я і не фуфло!
І навіть не Ален Делон —
Я божество, я Аполлон!
Такий у Всесвіті один —
Самого Зевса рідний син.
Найдовший в світі мій пісюн,
Підтвердить це тобі Нептун.
Чи Посейдон, чи як його...
Карочє, бачив він мого,
Коли я плавав голяком,
Не прикриваючись листком.
А він, пєдріла, підглядав.
Хоча і пив бальзам із трав,
Та "хрєн" у нього не підріс,
Тож мало з завісті не тріс,
Коли скидав я трусєля.
А потім жаба припливла
І задавила чувака...
Та шо там взять із слабака?
Ти тільки руки розв'яжи
Або хоча б послаб вузли,
І я тебе озолочу.
І ми бухнемо досхочу
Нектару, меду, коньячку.
Ти бачиш, слинки вже течуть
У мене з рота, бо згадав
Бенкети ті, які давав
Колись мій батя. Падай ниць!..
Куди ти, пaдлa, пхаєш шприц???
Всі сили разом я зберу
І з тебе шкуру враз здеру.
Ти що, про Марсія не чув?!!
Я бачу, зовсім страх забув.
Заставлю з'їсти свій халат...
Таки вколов мене, от гад!..
...Ой ходить сон коло вікон,
Бере мене у свій полон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854730
Рубрика:
дата надходження 14.11.2019
автор: