Там за селом, у балці, на долині,
Побіля плавнів у два кроки клині
Граційні верби посхиляли вітця:
Чи б’ється серце в батьковій криничці?
В спокійно-тихім, мудрім жебонінні
Сповіщення про вічне і нетлінне.
Речитатив праматінка землиця
Нашіптує йому -- задля годиться.
Колись приплентач, перекотиполе
Дрібне зернятко тут зронило кволе.
Спасла невдатного жива водичка--
Вже й запашіла яблучками дичка.
Коли ж зими затихнуть схлипи й зойки,
Гойдне віть яблуневу стиха сойка.
--Брунькує провесінь,--стріпочуть крильця. --
А ти живісіньке, моє джерельце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854582
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Valentyna_S