Коли шепоче хтось мовчки – вуста німі,
Або коли в повітрі питання повисло,
Ховається відповідь десь в рукаві,
І корчиться міна незадоволено й кисло.
Коли шепоче хтось мовчки – розгублені очі,
Що в конвульсіях бігають по горизонту,
Ховається відповідь десь у ночі,
Непрозорих кутках темного фронту.
Коли шепоче хтось мовчки – грюкає серце,
Мов та гармата, чи вибух, салют,
Ховається відповідь десь у озерці
Думок, що варто вивести в люд.
Коли шепоче хтось мовчки – тремтять руки,
І смикають м’язи гучні дрижаки,
Ховається відповідь за коміром муки,
Де розпач, печаль, – то сумні чужаки.
Коли шепоче хтось мовчки – мовчи,
Тавтологія була і буде в цім світі,
Ховається відповідь там, де завжди:
У серці твоєму навіки розбитім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854561
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Андрій Лагута