Перша фіалка

Як  довго  я  спокій  шукала  
у  мріях  снах  реальності  
різні  клопоти  на  себе  брала  
впадала  у  сентиментальності  

Та  фіалка  все  одно  розквітала
на  душі  коли  погляд  його
на  собі  я  в  момент  помічала,
як  мріяла  про  обранця  свого  

він  високий,  мужній  і  сильний  
Вдесятеро  кращий  за  всіх  
серцем  чуйний,  добрий  і  милий.
Я  тану,  як  чую  його  сміх  

Та  фіалка  така  ніжна  й  тендітна  
кольором  ледь  темніша  за  було
кожна  пелюстка  її  мені  мила
квітка  дасть  мені  цінний  урок

Скільки  страждань  ще  випаде  мені?
Хоч  я  впевнена  що  кохаю
фіалка  моя  в'яне,  о  ні!
то  чи  любить  він,  я  не  знаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2019
автор: Кобіта)