Ми на порозі


Ми  на  порозі  дня  останнього,
Там  за  дверима  –  вічність  вже  чекає!
Не  відкладай  мій  друже  до  останнього,
Іди  до  Бога  –  поки  Він  іще  чекає.
Поки  двері  Раю  ще  відкриті,
І  ніжно  кличе  Бог  тебе.
А  не  чекай  же  тої  миті,
Коли  пізно  вже  буде.
Покотяться  сльози  тоді  з  очей.
Душа  не  матиме  покою,
А  скільки  було  тих  речей,  
Які  манили  тебе  за  собою.
Ти  спасіння  –  на  них  проміняв,
Залишивши  Бога  Живого.
Цей  світ  тобі  стільки  обіцяв,
Що  просто  забув  ти  про  Бога.
Та  час  настав  згадати  все,
І  відповідь  дати  за  скоєні  вчинки.
Покарання  за  тебе  ніхто  не  понесе,
І  не  буде  в  житті  вже  зупинки.
Зупинки,  яка  час  назад  повертає.
Туди,  де  стояв  ти  на  перехресті  доріг.
Твоя  душа  спасіння  благає,
А  тебе  більше  манить  гріх.
І  от  нарешті  свій  вибір  дробив  ти  –
Обравши  широку  дорогу.
Навіщо  ж  ти  так  вчинив?
Невже  забув  про  милості  Бога?
Все  життя  минуло  в  суєті  –
Для  Бога  не  було  місця  в  ньому.
Тепер  вже  пізно  бути  в  каятті,
Бо  душу  віддав  ти  злому.
О,  як  важливо  вчасно  все  робити,
І  покаяння  на  потім  -  не  відкладати!
Щоб  душу  свою  не  погубити,  
І  Богом  дане  життя  –  не  змарнувати!
Бо  вже  день  той  близький,
Коли  прийде  Господь  за  тобою.
Не  будь  же  ти  Йому  чужий,
Щоб  забрав  Він  тебе  із  Собою!              

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854468
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 12.11.2019
автор: Естер Камінскі