З твоїх рук хочу кави філіжанку…

З  твоїх  рук  хочу  кави  філіжанку,  
а  ще  твоє  плече  взамін  подушки.
Жадаю  слів  для  серця  спозаранку,
в  них  маячню  немислиму  на  вушко.

А  ще  бажаю  зірочку  із  неба,
для  різних  забаганок  в  міжсезоння.  
Не  можна  зірку?  То  нехай,  не  треба.
Тоді  цілунок  лагідний  спросоння.

Цей  дивовижний  ранок  раєм  здасться,
ми  наче  діти,  досі  не  награлись.
Я  хочу  просто  мріяти  про  щастя
і  так,  щоб  мрії  іноді  збувались.

Надійність  хочу,  і  зі  слів  віночок,
і  з  рук  кілечко,  типу  –  обнімашки.
Я  хочу,  ну  хоча  б  один  разочок,
відпити  кави  із  твоєї  чашки.

З  тобою  день  проводити  в  роботі,
писати  хочу,  спорити,  миритись.
Відклавши,  все  оставити  на  потім,
і  говорити…  не  наговоритись.

А  вечорами  хочу  свіч  мигтіння,
обнявшись  сісти  вдвох  біля  каміну.
Від  тебе  хочу  казки  шепотіння,
і  чай  гарячий,  з  присмаком  жасмину.

Пірнути  б  у  безсоння  із  тобою,
щоб  в  парі  дивним  світом  мандрувати.
Відчути  літо,  море,  шум  прибою,
там  і  схід  сонця  разом  зустрічати.

Я  знаю,  в  мене  грандіозні  плани!
Але  ж  і  ніжністю  зігріта  мрія.
Ти  все  здолаєш,  здужаєш,  коханий,
якщо  цієї  казки  я  волію.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2019
автор: Полісянка