Ти кроки осені почув:
Кістки хрустіли та шприци.
Ти кроки осені відчув:
Побачив зморшки на лиці.
Уже не чуєш голоси,
На очі одягаєш ніч.
Ще ціла вічність до весни:
Мотузку в темряви позич.
Це місто їсть тебе і все,
Ці люди смерть несуть тобі.
У клітці з левами живеш,
І плавиш тіло в боротьбі.
Але тебе уже нема.
Нема, нема, нема тебе.
А за парканами зима,
Візьме за шию і зітре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854452
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2019
автор: Miha_Poetry