АВЕ

В  осінні  вікна  заглядає  сон,
Бо  ліс  вже  стелить  золоту  перину
І  листопад  всідається  на  трон,
Ховає  у  дощах  свою  картину.

Давно  немає  в  небесах  клинів,
«Курли»  тривожне  відлетіло  в  далі.
По  голих  гілках  вітер  забринів,
Виводить  осінь  писані  скрижалі.

Опеньки  розмістились  на  пеньках,
Ще  зрідка  гриб  ховається  у  листі.
Сороки  не  змовкають  в  балачках,
Калина  у  червоному  намисті.

Стою  й  дивлюсь  і  так  мені  шкода,
Що  скоро  попрощаюся  з  красою.
Осінь  спішить,  тверда  її  хода,
Збиває  листя  дрібною  сльозою.

Лист  облетить  і  налетять  сніги,
Накине  ліс  біленьке  покривало.
І  ліс  віддасть  зимі  усі  борги,
Що  три  пори  у  лісу  назбирали

А  поки  осінь  ще  дарує  дні,
Де  крім  дощів  є  листя  золотаве.
Так  мені  тепло  й  солодко  мені,
Допоки  осінь  не  сказала  -  «АВЕ»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854400
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2019
автор: Віталій Назарук