Мої думки розлились океаном,
Іде життя, минаються контексти.
Не завжди сонце світиться за планом,
Не завжди пишуться щасливі тексти.
Не завжди доля нам дає причали.
Не завжди вітер дує нам попутно
І не відомі нам є Божі плани.
Не завжди у дощі веселку чутно.
І часто на шляху лежать каміння,
Та головне не йти у бік безодні
Благаючи у темряви спасіння,
Плекаючи лукаве у сьогодні.
І головне не зраджувати душу,
Іти за присмаком її симфоній,
Тоді ти навіть у зимову стужу
Знайдеш себе між сплутаних історій.
І головне, що поруч рідні люди,
Близькі по духу з вірою в майбутнє
Долають із тобою шлях в нікуди,
Плекаючи із кволого могутнє.
Тож йди поволі уперед до світла,
З тобою небо сплетене зірками
І може стежка не така й привітна,
Але за нею пахне кольорами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854392
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2019
автор: Галина Кудринська