Якщо б ти мене запросив в свою казку.
Я б не напнула байдужості маску.
Летіла б до тебе зигзицею, орлицею,
Стала б тобі сонцем, зірницею.
Стрибала б у проруб твоєї душі.
Родила б для тебе теплі дощі.
Поливала б ними твій сердечний лан,
Позбувалася б старих рубців і ран.
Якщо б ти мені переслав квиток
На виставу чуттів твоїх і думок,
Я б і дихання загубила,
Кожен рух твій і звук ловила.
У зіницях своїх тебе б скупала,
Пелюстям любові повитирала.
Але між нами - стіна з бетону.
У тебе нема мого номера телефону.
Очима свердлю мережевий простір,
Загоджу на сторінку до тебе в гості.
А там ти й вона, й гормони в галопі.
Серце – в попіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)