Коли діагноз….


Коли  діагноз
       луна  як  вирок,
Холодним  потом
       стікають  крила,
Кров  стине  в  жилах
       душа  тріпоче,
Серце  забилось,
       я  жити  хочу.

З'їдає  сили
       проклятий  ворог,
Зробити  з  тіла
       бажає  порох
Відняти  душу,
       закрити  очі.
Я  жити  мушу.
       Я  жити  хочу.

Трясуться  ноги
       в  вікно  дивлюся,
Там  сонце  БОГОМ.
       Йому  молюся.
Синочок  стая
       калину  точать.
Вони  літають
       я  тоже  хочу.

Хай  не  літати
       хоча  б  ходити,
Цей  світ  кохати
       людей  любити.
Любити  землю
       і  час  цінити.
Ні.я  не  здамся
       я  буду  жити.

Нехай  ще  довго
       чекає  небо,
Ще  справ  багато
       зробити  треба.
Я  переможу
       Я  буду  жити.
Бог  допоможе
       все  пережити.

Коли  діагноз
       луна  як  вирок,
Падає  розум
       кудись  до  нирок.
Не  варто  зразу
       себе  ховати.
Борись!  ти  зможеш
       Перемагати.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854390
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2019
автор: Малиновый Рай