Давно минуло моє літо,
та й осінь ось уже мина...
І відцвіли осінні квіти,
й бува туманами вкрива...
Таке чудове було літо,
мені всміхалось як дитя...
Додала осінь диво - квіту,
назад немає вороття...
Сиві тумани, срібні роси,-
уже не тільки на траві,
вони зсріблили мої коси,
на жаль засіли й в голові...
Уже всі зібрані врожаї,
майже закінчились жнива...
Тепла й розради не чекаю,
бо на порозі вже зима...
Я йду осінніми стежками,
вже до зими путі ведуть
А час іде... Навіть думками
мені минуле не вернуть...
І я змиритись звісно мушу,
природи це такі права...
Не допущу смуток у душу,
допоки я іще жива...
У згадках ще буяє літо,
і осінь лагідно морга...
Не вистача тепла і квіту,
віра й надія ще жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854266
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: геометрія